Языковые инспекторы и запрет суржика. Каким нардепы видят новый закон о государственном языке
На сьогодні існує три законопроекти щодо державної мови. Напередодні в Мережі розгорівся скандал щодо нових законопроектів про державну мову, які навіть не встигли опрацювати в профільному комітеті — Комітеті ВР з питань культури і духовності. Три законопроекти, запропоновані нардепами, наробили галасу через те, що нібито містять суперечливі пункти. Зокрема, щодо запровадження мовних інспекторів, способів передавання українських власних назв іншими мовами та політики щодо ЗМІ. Читайте також: Мовний скандал. У Мережі чубляться через три законопроекти про державну мову Деякі користувачі Мережі назвали окремі пункти законопроектів недемократичними й такими, що спровокують серед українців розкол. ТСН.ua дізнався, що насправді пропонують законодавці і чим це може закінчитися. Творці законопроектів про державну мову Голова Комітету ВР з питань культури і духовності Микола Княжицький розповів ТСН.ua, що базовий законопроект про державну мову розроблявся свого часу Сергієм Головатим і Оксаною Сироїд, тоді вони разом працювали у правничій фундації. Однак, ця співпраця згодом припинилася. "Оксана Сироїд була серед ініціаторів цієї робочої групи і Ірина Подоляк з фракції "Самопоміч" надзвичайно активно в цій групі працювала. І в них вже був їхній законопроект. Але тоді люди, які працювали з ними і мали інші погляди, ініціювали реєстрацію власних законопроектів. Серед них був Ярослав Лесюк, який теж є член нашого комітету", — зазначив Княжицький. Він додав, що третім законопроектом став саме проект Головатого, який зареєстрували ще минулого скликання вже Марія Матіос і Андрій Іллєнко. Його підписав і сам Княжицький, а також група депутатів зі "Свободи". Чому законодавці "взялися" за державну мову? Наразі в Україні мовні питання регулює Закон "Про засади державної мовної політики" від 2012 року, підписаний президентом-втікачем Віктором Януковичем. У ньому, зокрема, особливу увагу приділено російській мові, яка визнається однією з регіональних. Утім, у тексті документа саме вона найчастіше згадується з-поміж інших регіональних мов. Але справа не тільки в цьому. Законодавці обґрунтовують необхідність ухвалення нового закону щодо державної мови тим, що чинний закон не просто не відповідає європейським стандартам, але і є неконституційним. Так, група законотворців у пояснювальній записці до проекту № 5670 від 19.01.2017 наголошує, що чинний закон суперечить 10 статті Конституції України, а саме пропонує власну ієрархію нормативно-правових актів у країні. Конституційний суд почав усні слухання щодо скандального закону "Колісниченка-Ківалова" ТСН. 19:30 13 грудня 2016, 22:32 Facebook ВКонтакте /svg> Додати до обраного 57 народних депутатів більше двох років тому попросили визнати Закон "Про засади державної мовної політики" неконституційним, бо він дозволяє використання неукраїнської мови у всіх регіонах, де нацменшин більше 10%. Водночас нардепи вважають, що надання регіональним мовам та мовам меншин захисту та закріплення обов'язкового вживання на рівні з державною мовою у рамках чинного закону, підриває дієвість статусу української мови як державної. А це, за їхніми словами, суперечить ще й Європейській хартії регіональних або міноритарних мов. Законодавці в записці до проекту № 5669 від 19.01.2017, своєю чергою, також наголошують на тому, що чинний закон суперечить хартії, яка "жодним чином не гарантує будь-яких індивідуальних чи колективних прав для носіїв регіональних чи міноритарних мов". До всього, в чинному законі всі регіональні закони рівняють під одну мірку — усім надають однаковий рівень захисту, незалежно від реального стану кожної з мов, у тому числі й російської, на певній території. Відповідальність за суржик і поділ українців за етнічним походженням Такі ідеї, серед інших, містяться в законопроекті №5669 від Михайла Головка, Марії Матіос, Миколи Княжицького та інших. Так, один із пунктів проекту передбачає відповідальність за навмисне змішування української мови з іншими: "Навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, створення перешкод і обмежень у користуванні українською мовою, застосування української мови з порушенням стандартів української мови, вульгаризація української мови та змішування її з іншими мовами мають наслідком відповідальність, установлену цим Законом". Зазначимо, що дія цього закону не поширюватиметься на приватне спілкування людей та здійснення релігійних обрядів. Що ж до потенційного "розколу" серед українців, то він викликаний пунктом про право на транслітерацію імені з рідної мови: "Громадяни України, які за своїм етнічним походженням не є українцями і материнська мова яких є відмінною від української, мають право у документах, що посвідчують особу громадянина України, відтворювати своє прізвище, ім'я та по батькові у транслітерації з материнської мови, згідно із традиціями цієї мови". Між тим, користувач Facebook під іменем Олександр Смірнов запропонував більш толерантний від нього варіант: "Громадяни України мають право на транскрибований запис своїх прізвища та імені відповідно до своєї родинної традиції в документах, що посвідчують особу громадянина України". Противники закону Ківалова-Колесніченка пікетували Конституційний суд ТСН. Ранок 13 січня, 12:58 Facebook ВКонтакте /svg> Додати до обраного Учасники акції вимагають від суддів визнати неконституційним закон під назвою "Про основи державної мовної політики". Він був ухвалений у 2012 році за ініціативи депутатів-регіоналів і дозволив місцевим владам визначати другу офіційну мову, якщо там живе більше 10% носіїв цієї мови. Крім того, цей проект передбачає створення нових державних органів для регулювання мовної політики, а саме: Національної комісії зі стандартів державної мови, яка повинна затвердити правопис української мови, стандарти транслітерації, а також перевіряти рівень володіння мовою держпосадовців; Центру української мови, який повинен проводити тестування на визначення рівня володіння українською та видавати відповідні сертифікати зокрема; посаду Уповноваженого із захисту державної мови та його Секретаріату. При цьому зазначають, що Уповноваженим може бути або філолог, або юрист за освітою. Крім того, проект пропонує не перекладати українські географічні об'єкти, а передавати в офіційний документах "за допомогою літер абетки відповідної іноземної мови у фонетичному звучанні українською мовою із дотриманням вимог транслітерації". Юзери Мережі із гумором відреагували на таку норму: "Тобто після настання вказанних норм чинними, в російськомовних газетах потрібно буде писати "Харкив", "Днипро", "Кыйив", "Кропывныцькый", "Запорижжя" й "Одеса" з одним "сы". Серед суперечливих норм і така, що передбачає подавання письмових заяв і скарг до держорганів українською, однак, дозволяє й іноземною, за умови надання перекладу українською мовою, іноді й з нотаріальним засвідченням. Така позиція, приміром, може ускладнити процес негайного звернення іноземців до поліції у випадку нападу на них на расовому чи будь-якому іншому підґрунті. Між іншим, у разі, якщо особа не розуміє української медика чи держпосадовця, вона матиме змогу запросити перекладача, однак, усі витрати лежатимуть на ній. Інші пункти не передбачають навчання на програмах іноземною мовою викладання в українських школах і вишах (проект дає курс на українськомовний освітній процес) та оголошення зупинок у транспорті іноземною (зокрема англійською, в метро). Цікаво, що за порушення мовної політики ЗМІ, організатори культурних і спортивних заходів повинні будуть платити штрафи від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. "Шпрехенфюрери" й українськомовні сайти У законопроекті № 5670 від Ірини Подоляк, Ганни Гопко, Оксани Сироїд та інших запропонували, окрім Центру української мови та комісії, при Уповноваженому із захисту державної мови запровадити ще й службу з 27 мовних інспекторів. Ними зможуть стати громадяни України від 30 років з філологічною або правничою освітою. У Мережі інспекторів уже охрестили "шпрехенфюрерами". Примітно, що за порушення стандартів української мови закон передбачатиме відповідальність (але знову ж таки, це не стосуватиметься приватного спілкування громадян): "Створення перешкод та обмежень у користуванні українською мовою, навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, застосування української мови з порушенням стандартів української мови, мають наслідком відповідальність, встановлену Законом". Крім того, зареєстровані в Україні ЗМІ, підприємців, які реалізують товари й послуги, органи держвлади й організації державної і комунальної форми власності змусять свої сайти та сторінки у соцмережах вести українською. Ведення інтернет-представництв не заборонять іноземними, однак, у такому випадку за замовчуванням повинна буде завантажуватися й українськомовна версія. При цьому у ній має бути не менше інформації, ніж в іншомовній. Цікаво, що одним із завдань цього закону буде підтримка української мови шляхом сприяння, зокрема: досконалому володінню українською мовою громадянами України; розвитку української мови жестів для спілкування із та між людьми, які мають вади слуху; застосуванню української мови відповідно до вимог українського правопису; використанню українських слів, словосполучень і термінів замість іншомовних; запобіганню вульгаризації української мови та змішування її з іншими мовами; популяризації діалектів та говірок української мови та їхньому збереженню. Вивіски на магазинах українською й обов'язкове знання "рідної" для посадовців Із трійки законопроектів документ Ярослава Лесюка, Ігора Васюника, Оксани Білозір та інших № 5556 є "найстарішим" — від 19.12.16. Він у певних моментах ідентичний із чинним законом "Про засади...", хіба що місце російської мови в ньому займає кримськотатарська. При цьому назви інших меншин на території України взагалі не перераховуються. Так чи інакше, цей проект передбачає заборону спотворення української мови в офіційних документах і текстах та зобов'язує осіб, яких призначають на державну посаду і які не володіють українською, вивчити її за шість місяців після призначення на посаду. Освітній процес визнається тільки українською, англомовні чи програми будь-якою іншою іноземною не передбачені, а наразі, між іншим, вони існують, причому за ними в Україні навчаються не тільки іноземці, але й українці і плата за них вища. У цьому проекті неоднозначна ситуації з медіа. Так, видавати друковані ЗМІ іноземною можна лише з метою поширення інформації про Україну. Або в тому випадку, якщо їхніми засновниками є іноземці, які постійно проживають в Україні. Сам Лесюк відмовився коментувати ініційований законопроект. Тетяна Горбаньисточник: http://tsn.ua/
Livejournal
TwitterАрхив новостей
Добавить комментарий
